Онхоцеркоз: симптоми, діагностика та лікування захворювання

Про захворювання

Онхоцеркоз — це хронічне паразитарне захворювання, яке викликається круглими червами роду Onchocerca. Хвороба передається через укуси мошок, які мешкають поблизу річок і водойм. Через це патологію також називають «річковою сліпотою».

Паразити потрапляють в організм людини під час укусу інфікованої комахи. Дорослі гельмінти локалізуються у підшкірній клітковині, де формують вузлики, а личинки поширюються по організму, уражаючи шкіру, лімфатичну систему та органи зору.

Онхоцеркоз найбільш поширений у країнах Африки, Центральної та Південної Америки, а також у деяких регіонах Близького Сходу. Захворювання становить небезпеку через ризик розвитку хронічних уражень шкіри та незворотної втрати зору.

Види

Залежно від клінічних проявів та локалізації патологічного процесу виділяють такі форми онхоцеркозу:

• шкірна форма — супроводжується свербежем, висипаннями та змінами структури шкіри;
• очна форма — характеризується ураженням очей і поступовим погіршенням зору;
• змішана форма — поєднання шкірних та офтальмологічних симптомів;
• вузлова форма — утворення підшкірних ущільнень із локалізацією паразитів.

Симптоми

Клінічні прояви онхоцеркозу можуть розвиватися поступово протягом тривалого часу. Вираженість симптомів залежить від кількості паразитів та імунної реакції організму.

Основні симптоми онхоцеркозу:

• сильний свербіж шкіри;
• висипання та подразнення;
• сухість і лущення шкіри;
• поява підшкірних вузликів;
• зміна пігментації шкіри;
• збільшення лімфатичних вузлів;
• набряки;
• почервоніння очей;
• сльозотеча;
• світлобоязнь;
• погіршення гостроти зору.

У тяжких випадках можливий розвиток незворотних офтальмологічних ускладнень, включаючи сліпоту.

Причини

Основною причиною розвитку онхоцеркозу є зараження паразитами Onchocerca volvulus. Інфікування відбувається через укуси заражених мошок роду Simulium.

Фактори ризику розвитку захворювання:

• проживання або перебування в ендемічних регіонах;
• часте перебування поблизу річок та водойм;
• відсутність захисту від укусів комах;
• тривале перебування у тропічному кліматі.

Захворювання не передається безпосередньо від людини до людини.

Діагностика

Для встановлення діагнозу лікар аналізує скарги пацієнта, епідеміологічний анамнез та результати лабораторних досліджень. Особливе значення має інформація про подорожі до ендемічних країн.

Методи діагностики онхоцеркозу:

• огляд шкіри та підшкірних вузликів;
• офтальмологічне обстеження;
• мікроскопічне дослідження шкірних зразків;
• біопсія вузликів;
• серологічні аналізи;
• ультразвукова діагностика підшкірних утворень.

За необхідності пацієнту можуть бути рекомендовані консультації інфекціоніста, паразитолога та офтальмолога.

Лікування

Лікування онхоцеркозу спрямоване на знищення паразитів, зменшення симптомів та профілактику ускладнень.

Основні методи лікування:

• протипаразитарна терапія;
• препарати для зменшення алергічних реакцій;
• протизапальне лікування;
• хірургічне видалення великих вузликів;
• лікування офтальмологічних ускладнень.

Схема терапії підбирається індивідуально з урахуванням тяжкості захворювання та загального стану пацієнта. Самолікування є небезпечним і може призвести до ускладнень.

Профілактика

Профілактика онхоцеркозу полягає у запобіганні укусам комах та своєчасному виявленні інфекції.

Основні профілактичні заходи:

• використання репелентів;
• носіння закритого одягу;
• встановлення москітних сіток;
• уникнення перебування поблизу водойм у регіонах ризику;
• своєчасне звернення до лікаря при появі симптомів;
• профілактичні огляди після подорожей до ендемічних країн.

Раннє виявлення та лікування онхоцеркозу допомагає запобігти тяжким ураженням шкіри та органів зору.