Стеноз сльозовивідних шляхів: симптоми та лікування

Про захворювання

Стеноз сльозовивідних шляхів — це звуження просвіту сльозових точок, канальців або носослізного протоку, через яке сльозна рідина не може нормально відтікати з поверхні ока в порожнину носа. У результаті сльози накопичуються біля ока та можуть постійно стікати по щоці.

Недостатність сльозовиведення — ширше поняття, яке охоплює не лише механічне звуження або непрохідність, а й функціональні порушення відтоку сліз. Навіть за анатомічно прохідних сльозових шляхів ефективне відведення сліз може бути порушене через зміни положення повік або недостатню роботу так званої сльозової помпи.

У нормі сльозна рідина після зволоження поверхні ока потрапляє через верхню та нижню сльозові точки до сльозових канальців, далі — у сльозовий мішок і носослізний проток, після чого відводиться в носову порожнину.

Якщо цей механізм порушується, виникає епіфора — надмірне або постійне сльозовиділення. Тривалий застій сльози також створює умови для розвитку запалення та інфекції сльозових шляхів.

Види

Залежно від походження стеноз сльозовивідних шляхів поділяють на:

• Вроджений. Формується ще до народження через особливості розвитку сльозовивідної системи. Найчастіше проявляється у дітей раннього віку.
• Набутий. Розвивається протягом життя під впливом запалення, травм, вікових змін, захворювань носа та навколишніх тканин або інших чинників.

За локалізацією виділяють звуження:

• сльозових точок;
• сльозових канальців;
• сльозового мішка;
• носослізного протоку.

За ступенем порушення прохідності стеноз може бути частковим або повним.

Окремо розглядають функціональну недостатність сльозовиведення. У цьому випадку просвіт сльозових шляхів може залишатися прохідним, але сльоза відводиться недостатньо ефективно через порушення роботи повік і сльозової помпи.

Симптоми

Основною ознакою стенозу та недостатності сльозовиведення є постійна або періодична сльозотеча. Вона може посилюватися на холоді, вітрі, під час перебування на вулиці або при зоровому навантаженні.

Також можуть виникати:

• відчуття постійної вологи в оці;
• сльози, що стікають по щоці без емоційної причини;
• накопичення сліз у внутрішньому куті ока;
• подразнення та почервоніння шкіри біля ока;
• слизові або гнійні виділення;
• почервоніння ока;
• набряк і болючість у ділянці внутрішнього кута ока;
• повторні запальні захворювання очей;
• затуманення зору через надмірну кількість сльозової рідини на поверхні ока.

Якщо до порушення відтоку приєднується інфекція, може розвинутися дакріоцистит — запалення сльозового мішка.

Постійна сльозотеча не є нормою, навіть якщо вона не супроводжується болем. Якщо симптом триває протягом тривалого часу або регулярно повторюється, варто звернутися до офтальмолога для визначення причини.

Причини

Стеноз та недостатність сльозовиведення можуть виникати з різних причин.

До найпоширеніших належать:

• вікові зміни сльозових точок і сльозовивідних шляхів;
• хронічні запальні процеси очей;
• дакріоцистит;
• хронічний блефарит;
• захворювання носа та навколоносових пазух;
• травми ока, носа або обличчя;
• оперативні втручання в ділянці ока та носа;
• рубцеві зміни сльозових шляхів;
• анатомічні особливості;
• новоутворення, які можуть механічно перешкоджати відтоку сльози;
• тривале застосування деяких місцевих лікарських засобів;
• неправильне положення повік або сльозових точок;
• зниження тонусу м'язів повік та порушення роботи сльозової помпи.

У дітей найчастіше причиною є вроджена непрохідність носослізного протоку, пов'язана з особливостями його формування.

Важливо враховувати, що сльозотеча не завжди означає саме стеноз сльозовивідних шляхів. Подібний симптом може виникати при синдромі сухого ока, алергії, запаленні очей, потраплянні стороннього тіла та інших станах. Саме тому для правильного лікування необхідно встановити причину.

Діагностика

Діагностика починається з консультації офтальмолога. Лікар оцінює стан очей, повік, сльозових точок та визначає характер сльозотечі.

Для оцінки сльозовиведення можуть застосовуватися:

• Біомікроскопія — огляд переднього відділу ока за допомогою щілинної лампи. Дає змогу оцінити стан сльозових точок, повік, кон'юнктиви та рогівки.
• Фарбувальні проби — спеціальний барвник закапують на поверхню ока та оцінюють швидкість його відтоку через сльозовивідну систему.
• Промивання сльозовивідних шляхів — через сльозову точку вводять стерильний розчин та оцінюють, наскільки вільно він проходить сльозовими шляхами.
• Зондування сльозових канальців — може використовуватися для визначення рівня та характеру механічної перешкоди.

За необхідності лікар може призначити додаткові методи візуалізації, зокрема комп'ютерну томографію або інші дослідження, а також огляд носової порожнини отоларингологом.

Важливо не лише підтвердити наявність порушення, а й визначити його рівень та причину. Саме від цього залежить вибір тактики лікування.

Лікування

Тактика лікування залежить від причини, локалізації та ступеня порушення сльозовиведення.

При запальних захворюваннях спочатку лікують основний патологічний процес. Лікар може призначити місцеву терапію залежно від характеру запалення або інфекції.

Якщо причина пов'язана з функціональним порушенням, неправильним положенням повік чи іншими змінами, лікування підбирається індивідуально.

При стійкому анатомічному звуженні або непрохідності можуть застосовуватися малоінвазивні та хірургічні методи:

• зондування сльозових шляхів;
• бужування звужених ділянок;
• розширення сльозової точки;
• встановлення тимчасових дренажів або стентів;
• реконструктивні операції;
• дакріоцисторіностомія — створення нового шляху для відведення сльози в носову порожнину.

Метод лікування визначає офтальмолог після повного обстеження. Самостійно використовувати антибактеріальні чи протизапальні краплі при постійній сльозотечі не рекомендується, оскільки вони не усувають механічну перешкоду.

При своєчасному зверненні та правильно підібраній терапії в багатьох випадках вдається суттєво зменшити або повністю усунути сльозотечу та запобігти повторним запальним процесам.

Профілактика

Повністю запобігти вродженим порушенням сльозовивідних шляхів неможливо. Водночас можна знизити ризик розвитку набутих проблем.

Для цього рекомендується:

• своєчасно лікувати запальні захворювання очей;
• не ігнорувати тривалі захворювання носа та навколоносових пазух;
• захищати очі та обличчя від травм;
• дотримуватися правил гігієни під час догляду за очима;
• не використовувати очні краплі без призначення лікаря протягом тривалого часу;
• регулярно проходити профілактичні огляди у офтальмолога;
• звертатися до лікаря при появі постійної або незрозумілої сльозотечі.

Особливо важливо звернутися до офтальмолога, якщо сльозотеча виникає переважно з одного ока, супроводжується виділеннями, болем, набряком або періодичними запаленнями.

Стеноз сльозовивідних шляхів — це не просто косметична проблема. Тривале порушення відтоку сліз може впливати на стан очей та підвищувати ризик запальних ускладнень. Своєчасна діагностика допомагає визначити причину сльозотечі та підібрати оптимальний метод лікування.