Синдром передменструального напруження: симптоми і лікування

Про захворювання

Синдром передменструального напруження — це комплекс фізичних, емоційних і поведінкових симптомів, які виникають у другій фазі менструального циклу та зникають після початку менструації. Найчастіше прояви спостерігаються за кілька днів до місячних і можуть суттєво впливати на якість життя жінки.

Стан пов’язаний із гормональними змінами в організмі та реакцією нервової системи на коливання рівня статевих гормонів. У різних жінок інтенсивність симптомів може відрізнятися — від легкого дискомфорту до значного погіршення самопочуття.

Синдром передменструального напруження потребує уваги спеціаліста у випадках, коли симптоми заважають роботі, навчанню, сну або повсякденній активності.

Види

Залежно від переважних проявів виділяють кілька форм синдрому передменструального напруження:

• нервово-психічна;
• набрякова;
• цефалгічна;
• кризова;
• змішана форма.

Нервово-психічна форма супроводжується дратівливістю, емоційною нестабільністю та змінами настрою. Для набрякової характерні затримка рідини, набряки та відчуття важкості. Цефалгічна форма проявляється головним болем, запамороченням, нудотою. Кризова форма може супроводжуватися нападами тривоги, серцебиттям і коливаннями артеріального тиску.

Симптоми

Ознаки синдрому передменструального напруження можуть бути різноманітними та включати:

• перепади настрою;
• дратівливість;
• тривожність;
• плаксивість;
• підвищену втомлюваність;
• головний біль;
• болючість молочних залоз;
• набряки;
• здуття живота;
• зміни апетиту;
• порушення сну;
• зниження концентрації уваги;
• дискомфорт унизу живота.

Симптоми зазвичай повторюються циклічно та виникають у другій половині менструального циклу.

Причини

Точні причини розвитку синдрому передменструального напруження остаточно не встановлені, однак основну роль відіграють гормональні коливання.

До факторів, які можуть підвищувати ризик розвитку ПМС, належать:

• гормональний дисбаланс;
• стрес і перевтома;
• хронічне недосипання;
• спадкова схильність;
• дефіцит вітамінів і мікроелементів;
• ендокринні порушення;
• малорухливий спосіб життя;
• хронічні гінекологічні захворювання.

Погіршувати симптоми можуть надмірне вживання кофеїну, алкоголю, незбалансоване харчування та постійне психоемоційне навантаження.

Діагностика

Діагностика синдрому передменструального напруження базується на аналізі скарг пацієнтки та зв’язку симптомів із менструальним циклом.

Під час консультації лікар може рекомендувати:

• ведення щоденника симптомів;
• гінекологічний огляд;
• ультразвукове дослідження органів малого таза;
• лабораторні аналізи на гормони;
• консультацію суміжних спеціалістів за потреби.

Важливо виключити інші захворювання, які можуть мати схожі прояви.

Лікування

Лікування синдрому передменструального напруження підбирається індивідуально залежно від вираженості симптомів та загального стану жінки.

До основних методів лікування належать:

• корекція способу життя;
• нормалізація режиму сну;
• збалансоване харчування;
• помірна фізична активність;
• психоемоційна підтримка;
• вітамінотерапія;
• гормональна терапія;
• симптоматичне лікування.

У деяких випадках лікар може рекомендувати препарати для стабілізації емоційного стану, зменшення болю або корекції гормонального фону.

Самолікування може бути неефективним і призводити до погіршення симптомів, тому терапію має призначати спеціаліст.

Профілактика

Для зменшення ризику розвитку або загострення синдрому передменструального напруження рекомендується:

• дотримуватись режиму сну;
• уникати хронічного стресу;
• регулярно займатись фізичною активністю;
• збалансовано харчуватись;
• обмежити вживання кофеїну та алкоголю;
• контролювати масу тіла;
• регулярно проходити профілактичні огляди у гінеколога.

Своєчасне звернення до лікаря допомагає контролювати симптоми та покращити якість життя.